КЛІНІКО–ГЕНЕАЛОГІЧНІ ТА ПСИХОГЕННІ ЧИННИКИ У ГЕНЕЗІ РЕКУРЕНТНИХ ДЕПРЕСІЙ

Автор(и):

Анотація:

Медико –соціальні наслідки стосуються широкого спектру клінічних і соціальних аспектів та включають хронічний перебіг, рецидивування, зниження якості життя і ступеня адаптації пацієнта, погіршення його професійних та загально функціональних можливостей, що супроводжується втратою роботи та соціальної підтримки, розпадом сім'ї. Проведене клініко –генеалогічне дослідження дало змогу встановити, що суттєве родинне накопичення психічних розладів у родоводах пацієнтів з рекурентною депресією вказує на високу роль генетичних факторів у виникненні клінічних форм цього порушення: – виявлений високий рівень сімейної обтяженості на депресії за всіма ступенями і рівнями спорідненості в родоводах хворих на рекурентний депресивний розлад (33 %, ДІ: 28,5 –37,8) та наявність високих показників випадків спостереження у психіатра (18 %, ДІ: 14,5 –22,1), суїцидів (7,9 %, ДІ: 5,6 –11,0) і алкогольної залежності (25,6 %, ДІ: 21,6 –30,2) хворих переважно I ступеня споріднення; – важкість проявів рекурентної депресії у пацієнтів у цілому не визначається процентом родичів з психічними розладами, але є тенденція до посилення симптомів рекурентної депресії із зростанням числа суїцидів у родоводі (7,9 %, ДІ: 5,6 –11,0). В якості соціально –середовищних факторів ризику формування депресивних розладів за результатами дослідження визначено рівень освіти, зокрема наявність середньої або середньо спеціальної освіти (ДК = – 4,25, МІ = 0,61) та наявність психогенних чинників соціально –психологічного характеру (ДК = – 1,31, МІ = 0,09). Згідно отриманих даних, показники рівня нервово –психічного напруження хворих на рекурентні депресії склали 137,15 ± 11,26 балів, що визначало наявність у них високого рівня психологічного стресу. Високий рівень психологічного дистресу хворих на рекурентні депресії визначав наявність емоційних, соматичних, поведінкових та когнітивних еквівалентів стану психологічного дистресу, що корелювало з проявами депресивної симптоматики, та відображав загальну дезадаптацію, емоційну та поведінкову реакцію за депресивним типом. Отримані результати свідчать, що показники нервово –психічної нестійкості можуть виступати в якості прогностичних маркерів депресій, зокрема високий рівень нервової напруженості є інформативним маркером наявності, а низький – відсутності депресивного розладу. В якості діагностичних ознак –маркерів рекурентних депресивних розладів були визначені: наявність спадкової обтяженості за психопатологічними станами (зокрема «спостереження у психіатра родичів пробанда» (ДК = – 5,78, МІ = 1,40), наявність депресій (ДК = – 8,69, МІ = 1,24). суїцидальна поведінка (ДК = – 6,15, МІ = 0,18) та алкогольна залежність (ДК = – 2,53, МІ = 0,14)); патологія щитовидної залози (ДК = – 2,32, МІ = 1,01) та цукровий діабет (ДК = – 5,1, МІ = 0,92); низький рівень освіти (зокрема наявність середньої або середньо спеціальної освіти (ДК = – 4,25, МІ = 0,61)); високий рівень психологічного дистресу (ДК = – 11,42, МІ = 1,36), високий рівень стресогенності подій за останній рік (ДК = – 3,03, МІ = 0,23). Таким чином, результати комплексного аналізу із використанням клініко –генеалогічного, соціально –демографічного, соціально –психологічного методів підтверджують наявність багатофакторного генезу депресивних розладів. Так, суттєве родинне накопичення психічних розладів у родоводах пацієнтів з рекурентною депресією: відсоток осіб, що знаходяться під спостереженням у лікаря –психіатра, осіб з депресією, суїцидів, випадків алкогольної залежності, що є доказом значущої генетичної компоненти у виникненні клінічних форм цього захворювання. В якості соціально –демографічного чинника діагностично значущим в ґенезі депресій визначена наявність низького рівня освіти; а в якості соціально –психологічних факторів – наявність психотравм соціально –психологічного характеру, високий рівень психологічного дистресу та високий рівень стресогенності подій за останній рік.

Ключові слова:

депресія психогенні чинники спадковість соціальний статус дистрес

Посилання:

1. Vodopyanova NYe. Psikhodiagnostika stressa: SPb: Piter. 2009:117 [in Russian]
2. Lapach SN, Chubenko AV, Babich PN. Statisticheskiye metody v mediko–biologicheskikh issledovaniyakh s ispolzovaniyem Excel. Kiev: “Morion”.2000; 320 s. [in Russian]
3. Maruta NO, Fedchenko VYu, Linska KI. Genetichni peredumovy depresyvnykh rozladiv. Ukrayinskiy visnyk psikhonevrolohiyi. 2017; 25(3):43–39 [in Ukrainian]
4. Tetushkin YeYA. Geneticheskaya genealogiya: istoriya i metodologiya. Genetika.2011; 47(5):596–581[in Russian]
5. Ferrari AJ, Somerville AJ, Baxter AJ. Global variation in the prevalence and incidence of major depressive disorder: A systematic review of the epidemiological literature. Psychological Medicine. 2013; 43(3): 481–471. Doi: 10.1017/S0033291712001511
6. Kendler KS, Aggen SH, Neale MC. Evidence for multiple genetic factors underlying DSM –IV criteria for major depression. JAMA Psychiatry. 2013; 70(6):607–599. Doi:10.1001 /jamapsychiatry.2013.751
7. Mullins N, Power RA, Fisher HL. Polygenic interactions with environmental adversity in the aetiologic of major depressive disorder. Psychological Medicine. 2016;46(4):770–759. Doi: 10.1017/S0033291715002172
8. Müller B, Wilcke A, Boulesteix AL. Improved prediction of complex diseases by common genetic markers: state of the art and further perspectives. Human Genetics. 2016; 135(3):272–259. Doi: 10.1007/s00439-016-1636-
9. Sharma S, Powers A, Bradley B. Gene × environment determinants of stress-and anxiety-related disorders. Annual Review of Psychology. 2016; 67: 239–261. Doi: 10.1146/annurev-psych-122414-033408.
10. Villanueva R. Neurobiology of Major Depressive Disorder. Neural Plast. 2013. Doi: 10.1155/2013/873278

Публікація:

«Світ медицини та біології» Том 17 № 77 (2021) , с. 121-126
УДК 616–056.7–06:616.895.4–008.47–07

DOI:

https://doi.org/10.26724/2079-8334-2021-3-77-121-126