КЛІНІКО-НЕВРОЛОГІЧНІ ТА НЕЙРОВІЗУАЛІЗАЦІЙНІ ФАКТОРИ, АСОЦІЙОВАНІ З ПОСТІНСУЛЬТНОЮ ВТОМОЮ НА ПРОТЯЗІ ДРУГОГО ПІВРІЧЧЯ ПІСЛЯ РОЗВИТКУ ГОСТРИХ ПОРУШЕНЬ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ

Автор(и):

Анотація:

Постінсультна втома (ПІВ) – розповсюджене ускладнення гострих порушень мозкового кровообігу (ГПМК). Метою роботи було ідентифікувати клінічні та нейровізуалізаційні фактори, асоційовані з різними компонентами ПІВ на протязі другого півріччя після розвитку ГПМК. Обстежено 194 пацієнти через 6, 9 та 12 місяців після ГПМК. Глобальну ПІВ та окремі її компоненти вимірювали за допомогою багатомірної шкали оцінки втоми (MIF-20). Насамперед, одновимірний логістичний регресійний аналіз не виявив достовірних статистичних закономірностей між частотами будь-якого домену ПІВ та будь-якими атрофічними показниками головного мозку (BFI, BCI, діаметр третього шлуночка, CAI) протягом другого півріччя після появи ГПМК. З іншого боку, було показано, що церебральні інфаркти інфратенторіальних місць суттєво асоціюються з підвищеним ризиком глобальної ПІВ через 6 місяців (OR, 3,19; СІ, 1,34-7,58; p = 0,01). і через 12 місяців (OR, 3,10; СІ, 1,25-7,65; p = 0,01) після появи захворювання. Більш того, однофакторний логістичний регресійний аналіз показав, що приріст на 1 бал за шкалою Fazekas був суттєво пов'язаний з більш високим ризиком психічного PSF (OR, 1,49; СІ, 1,11-2,00; p = 0,01) у 6 місяців після виникнення ПІВ, а також з підвищеним ризиком психічної ПІВ та мотиваційної ПІВ у пізніших точках спостереження - OR 1,56 (СІ, 1,13-2,16; p = 0,01) і OR 1,61 (СІ) , 1,11-2,34; p = 0,01) через 9 місяців, OR 1,78 (СІ, 1,24-2,55; p = 0,002) і OR 1,64 (СІ, 1,10- 2,46; p = 0,02) через 12 місяців, відповідно. Перший висновок полягає в тому, що в порівнянні з транзиторною ішемічною атакою (TIA) ми бачимо значну поширеність глобального та фізичного ПІВ протягом другого півріччя після виникнення ГПМК. Ті ж особливості, які ми раніше виявляли протягом перших 3 місяців після виникнення ГПМК. Можливо, це явище може бути визначено певною мірою через обмеження функціональних можливостей після інсульту (тоді як TIA не має функціонального дефіциту) і подовженим і постійним ішемічним ураженням головного мозку через інсульт (ПІВ, принаймні частково, може мати центральне походження). Виявлена достовірно вища розповсюдженість глобальної та фізичної ПІВ при інсультах, порівняно з транзиторними ішемічними атаками. В одновимірному логістичному регресійному аналізі знайдено достовірні асоціації між ступенем функціональної неспроможності, згідно модифікованої шкали Ренкіна, та ризиком наявності глобальної і фізичної ПІВ. Наявність інфартенторіальних інфарктів асоціювалася з підвищеним ризиком глобальної ПІВ, а ступінь лейкоареозу, згідно шкали Фазекас, прямо асоціювалася з підвищеним ризиком психічної та мотиваційної ПІВ. Рівень функціональної неспроможності, інфратенторіальна локалізація інфарктів та ступінь лейкоареозу можуть розглядатися як прогностичні фактори наявності ПІВ протягом другого півріччя після розвитку ГПМК.

Ключові слова:

постінсультна втома (ПІВ) гострі порушення мозкового кровообігу (ГПМК) одновимірний логістичний регресійний аналіз

Посилання:

1. Delva I, Delva M, Poltorapavlov V. Clinical factors related to post-stroke fatigue within the first 3 months after acute cerebrovascular events. Wiadomosci Lekarskie. 2017; 2: 581-5.
2. Delva I, Lytvynenko N, Delva M. Post-stroke fatigue and its dimensions within first 3 months after stroke. Wiadomosci Lekarskie. 2017; 1: 43-7.
3. Hommel M, Carey L, Jaillard A. Depression: Cognition relations after stroke. International Journal of Stroke. 2015; 10(6):
4. -6.
5. Kutlubaev M, Shenkin S, Farrall A. CT and clinical predictors of fatigue at one month after stroke. Cerebrovascular Diseases. 2013; 3(1): 26-34.
6. Mandliya A, Das A, Unnikrishnan J. Post-stroke fatigue is an independent predictor of post-stroke disability and burden of care: a path analysis study. Topics in Stroke Rehabilitation. 2016; 23(1): 1-7.
7. Naess H, Lunde L, Brogger J. Fatigue among stroke patients on long-term follow-up. The Bergen Stroke Study. Journal of the Neurological Sciences. 2012; 312(1): 138-41.
8. Ponchel A, Bombois S, Bordet R. Factors associated with post-stroke fatigue: a systematic review. Stroke Research and Treatment. 2015. Available from: Http://dx.doi.org/10.1155/2015/347920.
9. Snaphaan L, van der Werf S, de Leeuw F. Time course and risk factors of post-stroke fatigue: a prospective cohort study. European Journal of Neurology. 2011; 18: 611–7.
10. Tang W, Chen Y, Lu J. White matter hyperintensities in post-stroke depression: a case control study. Journal of Neurology, Neurosurgery and Psychiatry. 2010; 81(12): 1312-5.
11. Valdes Hernandez Model C, Morris Z, Dickie D. Close correlation between quantitative and qualitative assessments of white matter lesions. Neuroepidemiology. 2013; 40: 13–22.
12. Winward C, Sackley C, Metha Z. A population-based study of the prevalence of fatigue after transient ischemic attack and minor stroke. Stroke. 2009; 40: 757-61.
13. Wu S, Mead G, Macleod M. Model of understanding fatigue after stroke. Stroke. 2015; 46 (3): 893–8.

Публікація:

«Світ медицини та біології» Том 14 № 66 (2018) , с. 51-56
УДК 616.831-005.1-036.86

DOI:

https://doi.org/10.26724/2079-8334-2018-4-66-51-56