РИЗИК НЕСПРИЯТЛИВОГО ПЕРЕБІГУ ГОСТРОГО Q-ІНФАРКТУ МІОКАРДА ПІД ВПЛИВОМ АНТИКОАГУЛЯНТНОЇ ТЕРАПІЇ

Автор(и):

Анотація:

Метою роботи було визначення ризику госпітальної летальності, річної смертності, формування аневризми та тромбу у порожнині лівого шлуночка хворих на Q-інфаркт міокарда під впливом нефракціонованого та низькомолекулярних гепаринів після тромболітичної терапії. Встановлено, що ризик госпітальної летальності був найнижчим у групі нефракціонованого гепарину, застосування якого достовірно знижує відносний ризик смерті впродовж госпітального періоду у порівнянні з фондапаринуксом. Вірогідних відмінностей річної виживаності у групах хворих, яких лікували нефракціонованим гепарином, фондапаринуксом і еноксапарином не виявлено, що свідчить про співставну ефективність цих підходів по відношенню до віддаленого прогнозу хворих на Q-інфаркт міокарда. Показник відносного ризику утворення аневризми та тромбу лівого шлуночка під час госпітального періоду Q-інфаркту міокарда, не мав суттєвих розбіжностей між групами, в яких застосовували різні антикоагулянти. Тобто вибір антикоагулянту не впливав на частоту виникнення аневризми та аневризма з тромбом лівого шлуночка у хворих на Q-інфаркт міокарда. Застосування нефракціонованого гепарину у хворих на Q-інфаркт міокарда після тромболізису достовірно знижує ризик госпітальної летальності в 1,46 раза у порівнянні з низькомолекулярним гепарином. Нефракціонований та низькомолекулярний гепарин були однаково ефективними стосовно зниження ризику річної смертності, формування гострої післяінфарктної аневризми та аневризми з тромбом лівого шлуночка.

Ключові слова:

гострий Q-інфаркт міокарда нефракціонований гепарин низькомолекулярний гепарин тромболітична терапія

Посилання:

1. Fedchyshyn N.Ye. Analiz likarnianoi letalnosti vid hostroho infarktu miokarda. Visnyk socialnoi hihiieny ta orhanizacii ochorony zdorovya Ukrainy. 2013; 4 (58): 48-51. [in Ukrainian].
2. Fedotova LA, Zorin VN, Plastun MIu. Hemostaz, fibrynoliz pry ishemichniy khvorobi sertsia i arterialniy hipertenziyi. Tavricheskii mediko-biolohicheskii vestnik. 2013; 4 (64): 183–186. [in Ukrainian].
3. Koval EA. Antitromboticheskaya terapiya u patsientov s OKS: suschestvuyut li universalnyie standarty? Zdorovya Ukrainy. 2014; 3: 11. [in Ukrainian].
4. Sirenko YuM. Medyko-sotsialni problemy kardiolohichnoyi dopomohy v Ukraini: shliahy vyrishennia. Problemy bezperervnoi medychnoi osvity tanauky. 2014; 2: 6-10. [in Ukrainian].
5. Zaremba YeKh, Salo VM, Myzak OV, Zaremba OV. Klinichnii perebih hostroho infarktu miokarda, uskladnenoho hostroiu livoshlunochkovoiu nedostatnistiu pislia koronarnoho obstezhennia zi stentuvenniam. Simeina medycyna. 2016; 3(65): 30-32. [in Ukrainian].
6. Antman E.M., Morrow D.A., McCabe C. H. et al. Enoxaparin versus unfractionated heparin with fibrinolysis for ST-elevation myocardial infarction. N. Engl. J. Med. 2006; 354: 1477–1488.
7. McCann C.J., Menown B.A. New anticoagulant strategies in ST elevation myocardial infarction: Trials and clinical implications. Vasc. Health Risk Managem. 2008; 4 (2): 305–313.
8. Peters R.J., Joyner C., Bassand J. P. et al. The role of fondaparinux as an adjunct to thrombolytic therapy in acute myocardial infarction: a subgroup analysis of the OASIS-6 trial. Eur. Heart J. 2008; 29 (3). 324–331.

Публікація:

«Світ медицини та біології» Том 14 № 65 (2018) , с. 74-77
УДК 616.127-005.8-085.273-037-07

DOI:

https://doi.org/10.26724/2079-8334-2018-3-65-74-77