Стаття
МУЛЬТИПАРАМЕТРИЧНІ ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ НА СИСТЕМНИЙ ЧЕРВОНИЙ ВОВЧАК І СИСТЕМНУ СКЛЕРОДЕРМІЮ
Про автора: | Дрогомерецька О.І., Курилів Г.М., Гриджук Т.І Герич П.Р., Дідушко О.М. |
Рубрика | КЛІНІЧНА МЕДИЦИНА |
Тип статті | Наукова стаття |
Анотація | Системні захворювання сполучної тканини (СЗСТ) є серйозною інвалідизуючою патологією, яка базується на зрушенні імунологічної толерантності до власних клітин організму з розвитком системного запального процесу. Що стосується їх захворюваності, то вони займають 3-е місце в загальній структурі соматичних захворювань разом з іншими ревматичними захворюваннями після патології органів кровотворення і шлунково-кишкового тракту, що охоплюють понад 4 млн. (8%) населення світу. В останні роки спостерігається значне зростання частоти системної склеродермії (ССД) і системного червоного вовчака (СЧВ), що є відносно частим і важким ЗСТ за курсом. Незалежно від прогресу в сучасній ревматології, прогноз для SLE і SSD залишається досить серйозним. Це в першу чергу пов'язано з численними ускладненнями внутрішніх органів. Значне місце серед вісцеритів, які впливають на клінічну картину захворювання, характер її перебігу і прогнозу, належить серцево-судинної патології. Метою дослідження було визначення особливостей серцевої патології у хворих на СЧВ та ССД. Обстежено 115 пацієнтів з СКТ (91 з SSD та 24 з SLE) з проявами хронічної серцевої недостатності (ХСН), які пройшли стаціонарне лікування в ревматологічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. Встановлено, що серед вісцеральної патології при системній склеродермії та системному червоному вовчаку провідне місце належить ураженню серця. Для ранньої діагностики серцевої недостатності при цих патологіях найінформативнішими є електрокардіографія та ехокардіоскопія з дослідженням трансмітрального кровотоку. При цьому у переважної більшості пацієнтів характерними особливостями структурно-геометричних змін лівого шлуночка є нормальні порожнини із гіпертрофією стінок та збереженою насосною функцією, проте суттєво порушується діастолічна функція. Розвиток хронічної серцевої недостатності у таких хворих обумовлений закономірною еволюцією спектра трансмітрального кровотоку від нормального типу через гіпертрофічний і псевдонормальний до декомпенсованого (рестриктивного). У всіх пацієнтів діагностували активну фазу захворювання. Мінімальна активність запального синдрому встановлена у 81 (70,4%) пацієнтів із ССД і СКВ, серед яких 37 осіб з ІФ стадії І. \ t і 44 хворих на стадії серцевої недостатності (СН) II А, помірний ступінь активності виявлено у 27 (23,5%) обстежених хворих, серед яких 10 хворих з І стадією СН та 17 хворих на ІІ А стадії СН, максимально виражений компонент запальної патології у 7 хворих, серед них - 1 особа з СН стадії І та 6 хворих з II стадією СН. У хворих з ССД і СКВ характерними особливостями структурних і геометричних змін у ЛШ є нормальні порожнини з гіпертрофією стінок і збережена насосна функція. Розвиток ХСН при СКВ і ССД відбувається за рахунок природної еволюції спектру трансмітрального кровотоку від нормального типу через гіпертрофічний і псевдо-нормальний до обмежувального типу. |
Ключові слова | системна склеродермія, системний червоний вовчак, серцева недостатність, діастолічна дисфункція |
Список цитованої літератури |
|
Публікація статті | «Світ Медицини та Біології» №2(68), 2019 рік , 162-166 сторінки, код УДК 616.12+616-002.52+616.5-004.1 |
DOI | 10.26724/2079-8334-2019-2-68-162-166 |