Стаття
РОЛЬ ФІБРОТИЧНИХ МАРКЕРІВ ПРИ ПІЄЛОНЕФРИТІ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Про автора: | Токарчук Н.І., Вижга Ю.В., Токарчук В.Т. |
Рубрика | КЛІНІЧНА МЕДИЦИНА |
Тип статті | Наукова стаття |
Анотація | Мета роботи: визначення показників трансформуючого фактору росту ß1 та моноцитарного хемоатрактантного протеїну 1-го типу у дітей раннього віку, хворих на пієлонефрит. Враховуючи профібротичну направленість запального процесу при пієлонефриті на тлі МСР у дітей раннього віку, нами було проведено визначення МХП 1 та TGF-ß1, як маркерів фіброзоутворення в нирках. З’ясовано, що в міру зростання ступеня активності запального процесу при пієлонефриті, рівень МХП-1 сироватки крові достовірно підвищувався незалежно від групи обстеження дітей. Слід зазначити, що при первинному пієлонефриті спостерігалась така ж тенденція, однак показники досліджуваного маркеру був достовірно нижчими від показників дітей основної групи, р<0,05. Так, пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу супроводжується активністю запального процесу зі зростанням рівня МХП-1 в сироватці крові хворих, що у 2,5 рази вище, порівняно із показниками дітей із первинним пієлонефритом. Визначена висока чутливість (85%) та специфічність (78%) прогностична цінність позитивного (+PV) 0,72 та негативного (-PV) 0,36 результатів показника МХП 1 у дітей основної групи. Проведений кореляційний аналіз підтвердив патогенетичну залежність між показниками активності запального процесу у дітей раннього віку із пієлонефритом. Зокрема, виявлені позитивні кореляційні зв’язки середньої та сильної сили між МХП-1 та СРБ (rxy= 0,66; р<0,01) у дітей раннього віку із пієлонефритом. У ході роботи виявлено високі показники такого профібротичного маркера, як TGF В1 при наявності міхурово-сечовідного рефлюксу у малюків, що в 2,8 вище, порівняно із показниками дітей, хворих на первинний пієлонефрит. Встановлено достовірно вищий показник TGF-ß1 у дітей із пієлонефритом на тлі МСР (8,72±0,94 нг/мл) [95% ДІ, 7,16-10,28] у порівнянні із дітьми, які хворіли на первинний пієлонефрит (5,67± 0,65 нг/мл) [95% ДІ, 3,42-7,92], р<0,05. Водночас серед дітей контрольної групи показник TGF- ß1 був достовірно нижчим (1,51± 0,82 нг/мл) [95% ДІ, 0,65-2,37] від рівнів при вторинному та первинному пієлонефриті, р<0,01. Стаття присвячена дослідженню маркерів фіброзоутворення, поліморфних варіантів гена TGF- ß1 у позиціях -509СТ та +869СТ при пієлонефриті на тлі міхурові-сечовідного рефлюксу у дітей раннього віку. Діти-носії генотипу С-509С та Т+869Т гена трансформуючого фактора росту В1 мають важчий перебіг захворювання та гіперпродукцію сироваткового TGF-B1 аніж гетерозиготи та гомозиготи Т-509Т та С+869С. |
Ключові слова | пієлонефрит, трансформуючий фактор росту В1, моноцитарний хемоаттрактантний протеїн 1, поліморфізм гена трансформуючого фактора росту В1 |
Список цитованої літератури |
|
Публікація статті | «Світ Медицини та Біології» №2(68), 2019 рік , 121-126 сторінки, код УДК 616.61-002-053.3 |
DOI | 10.26724/2079-8334-2019-2-68-121-126 |